Ірина Геращенко та Юлія Левченко – гості радіо-шоу Жорстка Атлетика

33-й випуск Жорсткої Атлетики видався дуже легким і веселим. І не дивно, адже гостями студії Радіо СПОРТ стали чарівні, відкриті до спілкування та позитивні дівчата, майстри спорту міжнародного класу зі стрибків у висоту – Юлія Левченко та Ірина Геращенко. Іра є фіналісткою Олімпійських Ігор-2016 та срібною призеркою Чемпіонату світу серед юнаків, а Юля – чемпіонка Юнацьких Олімпійських ігор, бронзова призерка Чемпіонату світу серед юніорів та учасниця Олімпійських Ігор в Ріо. Читайте цікаві епізоди нашої розмови та завантажуйте весь подкаст за посиланням нижче.

Дівчата, чи пам’ятаєте як ви познайомилися? Чи одразу ви знайшли спільну мову?

Іра: Я не пам’ятаю як ми познайомилися, але пам’ятаю, що коли Юля прийшла на тренування і їй було 13 років, я їй говорила: “Юля ти така гарна, а коли виростеш, будеш взагалі такою лялькою”, а Юля казала: “Іра, припиняй шуткувати з мене” :). А Ірина Григорівна (ред. – тренер) казала мені, що коли Юля трохи підросте, ми зрівняємось, вийдемо на один рівень, і будемо найкращими подружками. От як вона з дитинства сказала, так воно і сталося. Передбачила!

Юля, а чи не тисне на тебе звання чемпіонки Юнацьких Олімпійських Ігор? Адже володіння такою нагородою все ж в якійсь мірі зобов’язує “тримати марку”.

Юля: Після Юнацьких Олімпійських Ігор дуже різко зросла увага до мене і ось тут Ірина Григорівна якраз дуже сильно мені допомогла. Тому що дуже багато інтерв’ю та іншої уваги публіки дуже різко навалилися на мене, але ж спортивне життя не стоїть на місці, треба далі працювати. І от вона мене якось відвела від цього всього. І я анітрохи не жалкую, дуже їй вдячна, тому що стільки моментів мене обійшли стороною, за яких я просто б розгубилася. Ми дуже довго летіли тоді з Китаю, і одразу після повернення почалися численні інтерв’ю. І розумієте, історія одна, а її треба розповісти дуже багатьом, усі питають одне й те саме і воно вже почало тиснути на голову, а тобі вже треба знову тренуватися, втягуватися в роботу. І Ірина Григорівна дійсно допомогла пережити цю славу, котра на той момент мені не сильно була потрібна.

Іра: Просто Ірина Григорівна нам щоразу говорить, що спорт – явище швидкоплинне, сьогодні все добре, завтра може бути все погано, вчить нас ніколи не зазнаватися, ніколи носа високо не задирати і що, чим вище результати, тим більше треба бути скромним, залишатися людиною.

13906584_1767847666837927_1170603198933947594_n

Зараз жіночі стрибки переживають деякий застій в результатах, вже кілька років ми не бачимо успішних спроб на 2,05, як ви вважаєте з чим це пов’язано і коли очікувати такі стрибки?

Юля: З допінгом, я думаю. Не хочеться зачіпати цю тему, але коли ось саме зараз починають так жорстко усіх перевіряти, то чомусь результати спустилися набагато нижче. Тому що всі своїми силами стрибають…

Іра:  Хоча, чесно кажучи, я завжди була впевнена, що в стрибках у висоту жодний допінг не допоможе. Авжеж, це дуже далекий відхід від теми, і багато хто, напевне, зі мною не погодиться, але в стрибках у висоту треба, насамперед, думати головою. І навіть якщо ти супер готовий фізично, але не можеш сконцентруватися на технічних елементах або ж перегорів – твої змагання закінчуються на першій же висоті. І байдуже, що ти мав найвищий результат і найкращу підготовку.

А хто ж для вас є прикладом для наслідування, на кого з зірок вітчизняних або світових стрибків у висоту ви рівняєтеся?

Юля: У мене немає конкретного прикладу, не знаю добре це чи погано. Не хочеться ні на кому зациклюватися. Я більш схильна від кожного взяти трішки саме для себе. Іноді на змаганнях відмічаєш для себе, що це зібраний спортсмен, другий вміє налаштовуватися, а у третього гарна техніка. Тобто, що у кого можна навчитися, я намагаюся такими підходами налаштовуватися та навіть мотивувати себе.

Іра: У мене і приклад, і кумир – Анна Чічерова. Авжеж зараз не найкращі повідомлення про неї, пов’язані з допінгом, але це людина яка насправді мотивує і вміє налаштовуватися. Я пам’ятаю коли потрапила з нею на змагання, це було всього раз, то я забула куди мені бігти і що я маю робити, я просто сиділа і вся була в Анні Чічеровій. А потім мені пощастило, я з нею розговорилася, вона мені і про своє життя розповіла, і про спорт. Їхала тоді зі змагань з купою емоції не від змагань, а від цієї людини!

А більше слухайте в подкасті тут. Завантажити ж випуск можна за цим посиланням.

Джерело: gathletics.com.ua

Posted in Новини | Leave a comment