Від імені всієї легкоатлетичної громади міста Києва, прийміть найсердечніші вітання і побажання з нагоди великого національного свята нашої державності – Дня Незалежності України!
Це не просто День народження держави. Це свято пам’яті про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за державність, а також день, коли варто думати про день завтрашній, про майбутні покоління, про нашу відповідальність перед історією.
День незалежності – це день, у якому щорічно зустрічаються Минуле і Майбуття України. Минуле має вселяти мудрість. Майбуття повинно виховувати в нас відповідальність за прийняття рішень.
У серцях народу України серпнева блакить неба і жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами української державності в символ свободи та праці. Творення історії Батьківщини, її сьогодення і майбутнього – обов’язок кожного з нас, усього народу.
Від щирого серця й від усієї душі зичимо всім міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, щедрої долі, сили і наснаги в усіх ваших справах і нехай мрія про краще майбутнє окриляє Вас на нові звершення. Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі.
— Вітання. Для вас це щось особливе, бо ви переламуєте такий рок?
— Я просто роблю те, що я дуже люблю. Я люблю стрибати у висоту, я люблю стрибки, а те, що воно ще й виходить в медалі, то це бонус плюс.
— Не вірю, що ви сьогодні не сподівалися на медаль.
— Звичайно, що я сподівалася. Я розумію, що я сильна, що у мене є сили на медаль. І, в принципі, коли ми виходимо на сектор, ми всі рівні, це спорт, це лотерея ніхто ні від чого не застрахований і потрібно вірити в найкраще. От я вірила, робила, можливо, не все, що могла, бо могла вище. Але, слава Богу, ми з медаллю і віримо в найкраще на майбутнє.
— Все ж таки на Олімпійських іграх відчувається підвищений рівень хвилювань…
— Звичайно, бо це все психологія. Спорт — це психологія. Ми всі можемо бути фізично в однаковій формі, але, хто сильніший головою, той перемагає.
— Перед стартом було сильне психологічне хвилювання?
— Ні, сьогодні я була максимально спокійна. Я була у класному настрої, розуміла, що мені потрібно вийти та стрибати. Цим я і займалася.
— 1,95 ти взяла спокійно, класно.
— 1,98 перша спроба теж була класна.
— Чим друга була погана?
— Перша спроба була легкою, я зробила просто стрибок, а на другій і третій я зрозуміла, що ми боремося за медалі і я вже увімкнула запасні ресурси. Я “зажалася”, не було легкості та стрибучості, на мені наче мішок лежав і я робила цю спробу, аби взяти. І вкотре я переконуюся, що, коли я намагаюся робити силою, воно не виходить. Потрібно розслабитися та стрибати в задоволення.
— Це важко відключити, так?
— Звичайно, це важко, це психологія.
— Але сьогодні все дуже добре склалося, Патерсон, яка вигравала ЧС свого часу, останнім часом вона не демонструвала високих результатів. 195 як ви оцінюєте?
— Слава Богу, що ми з медаллю.
— Фортуна була на нашому боці?
— Так, на нашій з нею. Сьогодні ця медаль мала бути не лише моя, а наша з нею.
— Без фортуни нікуди. Ярослава (Магучіх, яка стала олімпійською чемпіонкою у цьому виді. — ред.) стрибала значно вище, але, коли все відпускає, не можна стрибнути вище?
— Я не можу вам відповісти на це запитання, бо я нею захоплююся.
— Ми всі захоплюємося, просто Олімпійські ігри раз на 4 роки, складно подолати той момент?
— Кожен працює, як може.
— Можливо, вже хтось телефонував вам, писав?
— Батьки, чоловік, багато хто пише, я все на годиннику читаю. Мені дуже приємно, і не уявляю, що відбувається зараз з батьками. Я вдячна кожному за підтримку, вдячна нашій армії, нашому Міністерству спорту та Оборони за те, що вони мене, як спортсмена, фінансували, відправляли на збори за кордон і для того, щоб я могла підготуватися до ОІ, а також за те, що я представляю сьогодні ЗСУ і країну.
— Ви сьогодні кілька разів намотали кола, це була в радість?
— Так, і б ще бігала і бігала, взагалі не втомилася.
— До кого підбігали на трибунах?
— До тренера, звісно.
— Були якісь ще спортсмени, кого ви там побачили?
— Багато кого побачила, але я передусім бігла до тренера, керівництва, бо я знаю, що вони дуже хвилювалися і вболівали.
— Цей кадр був помітний, як ви підбігали до тренерки. Що вона вам сказала?
Подолавши 1.95 м у кваліфікації зі стрибків у висоту, Ірина Геращенко вийшла до фіналу Олімпійських ігор. Після виступу учениця Ірини Пустовойт зазначила, що, як і завжди, виконувала настанови тренера, а ці змагання попри їхній статус принаймні в деяких складових не надто відрізнялися від багатьох інших.
«Принаймні на чемпіонаті України у Львові я точно хвилювалася не менше, ніж тут, – говорить Ірина. – Взимку була вимушена перерва, тож дуже хотіла стрибати влітку й виступати в Парижі.
Фото (c)Ulf Schiller/athletix.ch
Щаслива, що я тут, змагаюся, що у кваліфікації все склалося і я стрибатиму у фіналі, адже я люблю це робити й маю ще одну можливість для цього в нинішньому сезоні.
Щодо покриття на стадіоні в Парижі, то воно таке ж, як і в Римі: воно слизьке, коли мокре, й таке ж тверде, коли попадаєш у нього. Залишилося тільки працювати на ньому, і я робитиму все від себе залежне».
Серед ДЮСШ : 11-це місце займає КДЮСШ «Юний динамівець» м. Київ набравши 87 очків, 23-те місце займає КДЮСШ №16 м. Київ набравши 75 очків.
Серед СДЮШОР : 2-ге місце займає СДЮШОР з легкої атлетики Подільського району набравши 179 очків, 3-те місце займає ДЮСШ «Старт» набравши 174 очків та 6-те місце займає СДЮШОР №6 набравши 138 очків
Вітаємо наших спортсменів та тренерів з досягнутими результатами!
